Інтерв’ю зі студенткою: Ана Шарк про життя української молоді в США

Запорука успішної адаптації до навчання в США – своєчасна і правильна підготовка студента. Про особливості цієї підготовки, про труднощі, з якими стикаються українські студенти, вступаючи до закордонних шкіл, а також про особистий досвід навчання і життя в США в інтерв’ю розповідає Ана Шарк – автор книги «Моя Америка».

Як відбувався ваш процес адаптації до життя і навчання в Америці?

Якщо одним словом, то важко. У мене не було консультанта з DEC, який би, як турботливі батьки, підготував мене до навчання. Тому перші півроку було досить складно, однак незабаром я перебудувалася і звикла до нового ритму життя, ранніх підйомів, суворих правил. По суті, DEC готує своїх студентів до всього цього. Я своєю книгою «Моя Америка» теж вирішила допомогти дітям підготуватися до того, чого їм очікувати. Один із моїх девізів: проінформований – значить озброєний, тому я вважаю, що DEC робить дуже важливу роботу, готуючи і супроводжуючи студентів.

У вас є досвід навчання в приватній і державній школі. Що вам подобається або не подобається у приватних і державних школах США?

Я навчалася у Південній Кароліні, зараз живу в Пенсільванії. З власного досвіду бачу зараз, що приватна школа, в якому б штаті вона не була, має хороший рейтинг. Приватні школи змагаються за свою репутацію. Там стежать за тим, щоб не було нахабства, щоб був порядок, чистота, дотримувався режим тощо.

Зараз моя дочка навчається у приватному навчальному закладі. І незважаючи на те, що це колосальні гроші, я прагнутиму дати їй освіту у приватній школі, оскільки, коли віддаєш дитину в приватну школу, є з кого запитати.

У державних школах у класах зазвичай навчається до 40 осіб, і якщо ти чогось не почув або не зрозумів – це твоя проблема. У приватних школах зацікавлені, щоб студенти були успішними і не псували статистику. Тому, якщо бачать, що студент не встигає, його підтягують. За рівнем безпеки і в цілому атмосфери у приватних школах також спокійніше.

Багато провайдерів шкіл і університетів пропонують студентам опцію проживання в приймаючій сім’ї. Які тут переваги та ризики?

Я жила у приймаючій сім’ї 15 років тому. Сьогодні мені як мамі було б спокійніше, якби моя дитина жила у пансіоні. На мій погляд, це набагато безпечніше, оскільки в цій великій системі кожен учитель і співробітник школи проходить ретельну перевірку за багатьма параметрами, зокрема й перевірку на наркотики, перевірку по базі FBI і т. ін.

У пансіоні дотримуються певного розпорядку дня, що, на мій погляд, великий плюс для дітей. Не хочу відмовляти від проживання у сім’ях, проте ризиків у цьому випадку набагато більше.

Вам ваша школа допомогла підготуватися до вступу в університет?

Звісно. Уже у випускних класах ти розумієш, що на тебе чекає в університеті. Американські школи, особливо приватні, змагаються за своє обличчя і показують інформацію про те, куди вступають їх випускники. Якби я сьогодні обирала стратегію отримання освіти у США, то спочатку відправляла б дитину в літні табори, потім – вчитися на літо у школу-пансіон, далі – на рік у школу і після цього вже у коледж.

Чому і як ви обрали професію зубного гігієніста?

Я дуже хотіла бути юристом, навчалася в університеті ім. Каразіна у Харкові. Потім переїхала до Америки, зустріла свого чоловіка і вирішила лишитися. Чоловік працює у сфері стоматології. Коли постало питання вибору професії, чоловік порекомендував вчитися на гігієніста, привів раціональні логічні аргументи.

Сьогодні ж уся інформація є в Google. Легко знайти дані про те, скільки отримують представники різних професій. Зубний гігієніст – дуже прибутковий фах, що не втрачає своєї актуальності. Незважаючи на те, що освіта коштує дорого, вона досить швидко окупається.

Вчитися мені було важко, але водночас дуже цікаво. Медицина – надзвичайно захоплююча сфера. Якби у мене була можливість повернутися у минуле і заново обрати професію після школи, я одразу обрала б медицину.

Якими критеріями ви керувалися, обираючи університет?

Для мене було важливо, щоб навчальний заклад перебував недалеко. Зубна гігієна – складна програма, і пропонують її не всі виші. Я обрала приватний католицький коледж, який вважають одним із найкращих.

Якби я зараз обирала коледж для дитини, то спочатку визначилася б із напрямом, потім подивилася, як швидко випускники коледжу отримують роботу за своєю спеціальністю. В Америці ми не так прив’язуємося до дітей, тому в 18 років вони можуть виїхати в інший штат, якщо там є університет, що відповідає їхнім критеріям вибору. Я б дуже хотіла, щоб мої діти вступили в один із університетів Ліги плюща – найпрестижніших університетів світу. Вступити туди складно, вчитися – ще складніше, але так стають найкращими.

Як ви гадаєте, як український студент може вступити в один із цих престижних вишів?

Якщо дитина не їде спочатку вчитися в школу в США, мені здається, що з вашим освітнім агентством це цілком досяжна мета. Батькам варто привести до вас дитину і робити те, що кажуть професіонали.

На мій погляд, насамперед необхідно вивчити англійську так, щоб отримати максимальний бал на TOEFL. Довести знання англійської до такого рівня, щоб на тебе не дивилися, як на людину, у якої англійська – друга мова.

Далі – підготуватися до SAT і підібрати Advanced Placement класи. Важливо, щоб за час підготовки в українського студента з’явилося таке резюме, яке поставило б його на один щабель з американськими. Не менш важливо зібрати портфоліо позакласних активностей, наприклад, участь у соціальних, дослідницьких проектах. Важливо навчитися правильно писати резюме, есе, мотиваційні листи.

Що б ви порадили студентам, які їдуть навчатися в США і хочуть швидко адаптуватися до життя і навчання там?

Насамперед ніколи не відмовляйтеся від своєї мрії. Як би важко не було. Далі – одразу занесіть у календар всі дедлайни і не прокрастинуйте. Заздалегідь здавайте всі роботи, показуйте професорам до здачі, попросіть підказати. Не ризикуйте освітою, обираючи замість навчання приємне проведення часу.